§ 2-6. Заборона плати за оплату карткою

Закон про фінансові договори (Finansavtaleloven)·LOV-2020-12-18-146

Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська

Текст закону (неофіційний переклад)

§ 2-6. Заборона вимагати плату за використання платником картки

(1) Отримувач платежу (betalingsmottaker) не може вимагати плату за використання платіжного інструмента (betalingsinstrument), на який поширюється глава II регламенту (ЄС) 2015/751 про міжбанківські комісії за платіжні операції з використанням карток, або за платіжні послуги (betalingstjenester), на які поширюється регламент (ЄС) № 260/2012 про технічні та комерційні вимоги до кредитових переказів і прямих дебетів у євро.
(2) Частина перша застосовується лише тоді, коли і надавач платіжних послуг (betalingstjenesteyter) платника (betaler), і надавач платіжних послуг отримувача платежу, або, відповідно, єдиний надавач платіжних послуг, залучений до платіжної операції (betalingstransaksjon), зареєстровані в межах ЄЕЗ (EØS).
Джерело: Lovdata — Finansavtaleloven (Закон про фінансові договори) § 2-6

Що це означає?

Цей параграф забороняє отримувачу платежу стягувати з платника плату за певні способи оплати. Заборона стосується платіжних карток, на які поширюється регламент ЄС про міжбанківські комісії за платежі з використанням карток, а також платежів у євро, на які поширюється регламент ЄС про кредитові перекази та прямі дебети.

Заборона діє лише тоді, коли обидва надавачі платіжних послуг, або єдиний залучений надавач, зареєстровані в ЄЕЗ. Отже, якщо на платіжний інструмент поширюється ця норма, отримувач платежу взагалі не має права вимагати плату. Для порівняння, § 2-4 допускає плату, але з граничною межею щодо споживачів (forbrukere). Ця норма міститься в главі 2 про розрахунки за платежами.

Пов'язані параграфи
Усі §§ Закону про фінансові договори →
Питання щодо цього параграфа