§ 4-12. Як ухвалюється добровільне врегулювання боргів (frivillig gjeldsordning)

Закон про врегулювання боргів (Gjeldsordningsloven)·LOV-1992-07-17-99

Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська

Коротко

Текст закону (неофіційний переклад)

§ 4-12. Ухвалення добровільного врегулювання боргів

Судовий виконавець надсилає пропозицію щодо врегулювання боргів (forslag til gjeldsordning) боржника (skyldner) усім відомим кредиторам (fordringshavere), яких вона стосується. Те саме стосується можливих солідарних співборжників (solidarisk medforpliktede). Кредиторам слід надати строк у три тижні, щоб визначитися щодо пропозиції. Кредиторів, які мають вимоги щодо іншого, ніж штрафи, необхідно повідомити, що вважатиметься, що вони погодилися на пропозицію, якщо вони не заперечать проти неї до кінця строку.
Кредитор не повинен без підстав заперечувати проти пропозиції щодо врегулювання боргів. Кредитор, який заперечує проти пропозиції, повинен зазначити причину.
Державний орган або стягувач державних вимог може щодо інших державних вимог, ніж штрафи, погодитися на пропозицію щодо врегулювання боргів, незважаючи на положення іншого закону, підзаконного акта (forskrift) чи індивідуального рішення. Рішення про те, чи погоджуватися на пропозицію, не вважається індивідуальним рішенням згідно із Законом про публічне адміністрування (forvaltningsloven).
Пропозицію щодо врегулювання боргів ухвалено, коли на неї погодилися всі кредитори, яких вона стосується. Кредитори, які мають вимоги щодо іншого, ніж штрафи, і яких повідомлено згідно з першою частиною, вважаються такими, що погодилися на пропозицію, якщо вони не заперечили проти неї до кінця строку, зазначеного в першій частині.
Джерело: Lovdata — Gjeldsordningsloven (Закон про врегулювання боргів) § 4-12

Що це означає?

Цей параграф визначає, коли пропозиція щодо добровільного врегулювання боргів стає обов'язковою для всіх. Судовий виконавець надсилає пропозицію всім відомим кредиторам (тим, кому винні гроші), яких вона стосується, а також тим, хто солідарно відповідає за той самий борг разом із боржником. Кредиторам слід дати три тижні, щоб визначитися. Той, хто не відповідає, вважається таким, що сказав «так». Виняток — штрафи: кредитор із вимогою щодо штрафу повинен сам сказати «так».

Відмова повинна мати причину. Кредитор не може просто так відхилити пропозицію, і той, хто каже «ні», повинен пояснити чому.

Для державних кредиторів діє окреме правило. Держава може погодитися на пропозицію щодо вимог, які не є штрафами, як тоді, коли кредитором є орган влади, так і тоді, коли це стягувач таких вимог. Це діє, навіть якщо інший закон, підзаконний акт чи попереднє рішення інакше стали б на заваді. Рішення не вважається індивідуальним рішенням згідно із Законом про публічне адміністрування (адміністративним рішенням, яке можна оскаржити).

Пропозицію ухвалено, коли всі зацікавлені кредитори погодилися на неї, а мовчання повідомленого кредитора вважається згодою. Приклад: усі кредитори, крім одного, відповідають «так», а останній не відповідає до кінця строку. Якщо останній не має вимоги щодо штрафу, він вважається таким, що погодився, і пропозицію ухвалено. Якби останній мав вимогу щодо штрафу, він мав би сам сказати «так».

Цей параграф пов'язаний із § 4-11, який дозволяє судовому виконавцю скликати зустріч між боржником і кредиторами, коли це вважається необхідним. Кошти, зарезервовані для спірних вимог (omstridte fordringer) і поруки (kausjon), регулюються § 4-9 і § 4-10. Ці правила застосовуються також тоді, коли врегулювання боргів пізніше потрібно змінити, оскільки § 6-1 про зміну врегулювання боргів посилається сюди.

Пов'язані параграфи
Усі §§ Закону про врегулювання боргів →