§ 17. Інтернет-магазин має показувати, куди він доставляє і які способи оплати приймає

Коли ви купуєте онлайн, продавець має чітко, не пізніше ніж на початку оформлення замовлення, повідомити про можливі обмеження доставки (leveringsbegrensninger) і про те, які способи оплати він приймає. Те, що магазин не доставляє в Норвегію або приймає лише Visa, не повинно стати несподіванкою на етапі оплати.

Закон про право на відмову від покупки (Angrerettloven)·LOV-2014-06-20-27

Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська

Текст закону (неофіційний переклад)

Вебсайти електронної торгівлі повинні чітко і зрозуміло, не пізніше моменту початку процесу замовлення, повідомляти про можливі обмеження доставки. Також необхідно повідомляти, які способи оплати (betalingsmidler) приймаються.

Джерело: Lovdata — Angrerettloven (Закон про право на відмову від покупки) § 17

Що це означає?

§ 17 стосується двох речей, які часто дратують покупців: людина витрачає час на покупки, а потім виявляється, що продавець не доставляє в її регіон або не приймає її спосіб оплати.

Обмеження доставки. Якщо інтернет-магазин не доставляє по всій Норвегії, на Шпіцберген або за кордон, це має бути чітко зазначено. Приклади: "Ми доставляємо лише в Південну Норвегію", "Додаткова плата за доставку в Північну Норвегію", "Не доставляємо на Шпіцберген".

Способи оплати. Які способи оплати приймає магазин? Vipps? Klarna? Visa? Рахунок-фактуру? Банківський переказ? Це має бути зрозуміло від самого початку.

Час: Інформація має бути доступна не пізніше початку процесу замовлення. Зазвичай це момент, коли ви поклали щось у кошик і починаєте вводити адресу. Показувати це лише на етапі оплати — вже запізно.

Це відносно м'яке правило — воно вимагає лише, щоб інформація була доступна, а не щоб вона була розміщена на видному місці. Але вона має бути "чіткою і зрозумілою", а не прихованою.

Приклади

Ева живе на Шпіцбергені. Вона знаходить лампу, яка їй подобається, у норвезькому інтернет-магазині. Вона наповнює кошик, створює обліковий запис, вводить адресу — і тоді отримує повідомлення: "Ми не доставляємо на Шпіцберген". Згідно з § 17 інтернет-магазин мав повідомити про це раніше — не пізніше початку оформлення замовлення. Якщо інформація була прихована або взагалі відсутня, Ева може поскаржитися до Норвезького управління захисту прав споживачів (Forbrukertilsynet). Інтернет-магазини, які часто цього не роблять, можуть отримати штраф за порушення (overtredelsesgebyr).

Ларс хоче оплатити покупку за рахунком-фактурою. Він витрачає годину на формування замовлення, але на етапі оплати бачить, що продавець приймає лише Visa і MasterCard. У нього немає кредитної картки, і йому доводиться відмовитися від покупки. Згідно з § 17 це мало бути зрозуміло від самого початку. Ларс не має "права" на певний спосіб оплати, але продавець зобов'язаний повідомити, які способи доступні.

Поширені помилки

  1. Ви здаєтеся, не поскаржившись. Багато людей просто відмовляються від покупки й забувають про це. Але про повторні порушення § 17 можна повідомити — у довгостроковій перспективі це допомагає всім споживачам (forbrukere).
  2. Ви думаєте, що це стосується лише строку доставки. Це не так. § 17 стосується того, куди магазин доставляє (географічно), і які способи оплати він приймає. Сам строк доставки регулюється § 8.

Що вам варто зробити?

Якщо ви натрапили на інтернет-магазин, який приховує обмеження доставки або способи оплати:

Пов'язані параграфи
Усі §§ Закону про право на відмову від покупки →
Питання щодо цього параграфа
Інструменти для цього