§ 30a. Скарги на рішення Управління фінансового нагляду Норвегії може розглядати апеляційна комісія
Міністерство може встановити постановою (forskrift), що апеляційна комісія (klagenemnd) вирішуватиме скарги на рішення Управління фінансового нагляду Норвегії (Finanstilsynet) за Законом про стягнення боргів (inkassoloven). На роботу апеляційної комісії поширюється дія Закону про публічне адміністрування (forvaltningsloven). Також можуть бути встановлені правила щодо строків, змісту скарги, усного розгляду, збору (gebyr) і того, як формується склад комісії.
Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська
Текст закону (неофіційний переклад)
Міністерство може видати постанову про те, що апеляційна комісія вирішуватиме скарги на рішення Управління фінансового нагляду Норвегії за цим законом.
Закон про публічне адміністрування застосовується до діяльності апеляційної комісії. Міністерство може видати постанову про строки, зміст скарги, відповідь на скаргу та усний розгляд, а також про склад і діяльність апеляційної комісії.
Витрати апеляційної комісії на розгляд скарг відповідно до першої частини покриває Управління фінансового нагляду Норвегії. Міністерство встановлює винагороду членам комісії.
За розгляд скарги, зазначеної в першій частині, може стягуватися збір. Міністерство може видати постанову про те, коли стягується збір, про розмір зборів і про їх стягнення.
Що це означає?
§ 30 a стосується оскарження рішень Управління фінансового нагляду Норвегії. Це не те саме, що розгляд комісією (nemndsbehandling) спорів між боржником (skyldner) і колекторським агентством (inkassobyrå) відповідно до § 22. Тут ідеться про рішення, які Управління фінансового нагляду Норвегії саме ухвалило за Законом про стягнення боргів.
Рішення може, наприклад, стосуватися ліцензії на стягнення боргів (inkassobevilling), припису (pålegg), заборони або відкликання. Якщо Управління фінансового нагляду Норвегії ухвалює рішення, яке впливає на підприємство зі стягнення боргів, може знадобитися порядок оскарження. § 30 a дозволяє, щоб такі скарги вирішувала окрема апеляційна комісія.
У параграфі сказано, що міністерство може видати про це постанову. Міністерство означає відповідальне міністерство. Постанова означає детальніші правила. Сам § 30 a не обов'язково встановлює всі деталі порядку оскарження. Він дає правову підставу для створення такого порядку.
Це адміністративна норма. Вона стосується того, як можна оскаржувати рішення державних органів. Вона не стосується безпосередньо того, чи повинні ви як боржник сплатити вимогу про стягнення боргу. Але вона важлива для контролю над галуззю стягнення боргів.
Якщо Управління фінансового нагляду Норвегії, наприклад, відкликає ліцензію (bevilling), це серйозне втручання в діяльність підприємства зі стягнення боргів. Підприємство повинно мати можливість подати скаргу. Водночас розгляд скарги має бути впорядкованим, незалежним і врегульованим.
Яких скарг стосується § 30 a?
Він стосується скарг на рішення Управління фінансового нагляду Норвегії за Законом про стягнення боргів. Це означає, що справа має стосуватися рішення, яке Управління фінансового нагляду Норвегії ухвалило на підставі цього закону.
Типовими справами можуть бути відмова у видачі ліцензії на стягнення боргів, умови ліцензії, відкликання ліцензії, припис змінити практику або заборона діяльності зі стягнення боргів (inkassovirksomhet).
Це не звичайна скарга боржника, який вважає, що збір за стягнення боргу нарахований неправильно. Такі спори можуть розглядатися комісією з розгляду скарг (nemnd) відповідно до § 22 або в судах, залежно від справи.
§ 30 a стосується здійснення владних повноважень на вищому рівні. Він стосується відносин між Управлінням фінансового нагляду Норвегії та тим, кого зачіпає рішення Управління фінансового нагляду Норвегії.
Що означає те, що застосовується Закон про публічне адміністрування?
Закон про публічне адміністрування — це закон, який встановлює основні правила розгляду справ державними органами. Він стосується, серед іншого, неупередженості, надання роз'яснень, розгляду справ, обґрунтування, оскарження та прав сторін.
Коли § 30 a каже, що Закон про публічне адміністрування застосовується до діяльності апеляційної комісії, це означає, що апеляційна комісія повинна дотримуватися звичайних вимог до розгляду справ державними органами. Це дає гарантії тому, хто подає скаргу.
Це означає, серед іншого, що справу треба розглядати впорядковано. Сторони мають певні права. Рішення, як правило, мають бути обґрунтовані. Розгляд справи не повинен бути свавільним.
Це важливо, бо апеляційна комісія може розглядати справи з серйозними наслідками. Відкликання ліцензії на стягнення боргів може на практиці зупинити діяльність підприємства. Тому процедура має бути належною.
Що може регулювати постанова?
Друга частина каже, що міністерство може видати постанову про строки, зміст скарги, відповідь на скаргу, усний розгляд, а також про склад і діяльність апеляційної комісії.
Строки означають, як швидко треба подати скаргу. Зміст скарги означає, що скарга має містити. Відповідь на скаргу означає відповідь іншої сторони. Усний розгляд означає, що в деяких випадках справу можна розглядати усно, а не лише письмово.
Склад стосується того, хто входить до апеляційної комісії. Це може бути важливо для компетентності та незалежності. Діяльність стосується того, як працює комісія.
Це деталі, які краще підходять для постанови, ніж для закону. Так правила можна з часом коригувати.
Хто платить за апеляційну комісію?
Третя частина каже, що витрати апеляційної комісії на розгляд скарг покриває Управління фінансового нагляду Норвегії. Міністерство встановлює винагороду членам комісії.
Винагорода означає оплату членам комісії. Отже, ця частина стосується фінансування роботи комісії.
Проте четверта частина каже, що за розгляд скарги може стягуватися збір. Міністерство може видати постанову про те, коли стягується збір, про розмір зборів і про їх стягнення.
Це означає, що хоча Управління фінансового нагляду Норвегії покриває витрати комісії, особа, яка подає скаргу, у деяких випадках може бути зобов'язана сплатити збір. У такому разі це має випливати з постанови.
Що це означає для боржників?
Для звичайного боржника § 30 a часто має мало прямого значення. Якщо ви отримали вимогу про стягнення боргу і вважаєте, що збори нараховані неправильно, зазвичай ви користуєтеся не § 30 a. Тоді краще звернути увагу на §§ 17, 22 і правила про розгляд спорів щодо стягнення боргів комісією.
Але § 30 a все ж може мати непряме значення. Він сприяє системі, у якій рішення Управління фінансового нагляду Норвегії можна перевірити в упорядкованому процесі оскарження. Це зміцнює правову захищеність у системі нагляду (tilsyn).
Правова захищеність означає, що рішення державних органів мають бути передбачуваними, підконтрольними й не випадковими. Коли галузь стягнення боргів суворо регулюється, і галузь, і суспільство потребують довіри до того, що рішення можна оскаржити.
Що відбувається, якщо хтось оскаржує рішення Управління фінансового нагляду Норвегії?
Тоді скарга розглядається за правилами, що діють для порядку оскарження. Якщо апеляційну комісію створено постановою, комісія може вирішити скаргу.
Особа, яка подає скаргу, повинна дотримуватися строків і вимог до змісту. Також може стягуватися збір. Апеляційна комісія повинна дотримуватися Закону про публічне адміністрування та спеціальних правил, встановлених постановою.
У результаті рішення може бути залишене в силі, змінене або скасоване, залежно від правил і справи.
Приклади
Nordkrav AS подає заяву на отримання ліцензії на стягнення боргів. Управління фінансового нагляду Норвегії відмовляє в задоволенні заяви, бо вважає, що фактичний керівник (faktisk leder) не відповідає вимогам. Nordkrav вважає оцінку неправильною і хоче подати скаргу. Якщо видано постанову відповідно до § 30 a, скаргу може розглянути апеляційна комісія. Nordkrav повинна дотримуватися строків і вимог до змісту скарги. Управлінню фінансового нагляду Норвегії може бути надано можливість подати відповідь на скаргу. Апеляційна комісія оцінює справу за правилами. У результаті відмова може залишитися в силі, або скаргу Nordkrav можуть задовольнити. Суть у тому, що скарга розглядається в урегульованій системі.
Підприємство зі стягнення боргів отримує припис від Управління фінансового нагляду Норвегії відповідно до § 30, частина третя. Наглядовий орган вважає, що у вимогах про оплату (betalingsoppfordring) підприємства бракує необхідної інформації. Підприємство вважає, що листи законні. Підприємство подає скаргу. Апеляційна комісія тоді може оцінити, чи був припис Управління фінансового нагляду Норвегії правильним. Справа стосується не рахунку одного боржника, а практики підприємства. Якщо апеляційна комісія залишить припис у силі, підприємство повинно буде змінити практику. Це може мати значення для багатьох боржників надалі.
Поширені помилки
- Вважати, що § 30 a — це правило оскарження звичайних зборів за стягнення боргів
- Плутати апеляційну комісію для рішень Управління фінансового нагляду Норвегії з комісією з розгляду скарг відповідно до § 22
- Забувати, що постанова може встановлювати деталі щодо строків і збору
- Вважати, що рішення Управління фінансового нагляду Норвегії ніколи не можна оскаржити
- Не зважати на те, що Закон про публічне адміністрування застосовується до роботи апеляційної комісії
Що вам варто зробити?
Якщо ви боржник і маєте звичайний спір щодо вимоги про стягнення боргу, не починайте з § 30 a. Краще зверніть увагу на правила про заперечення (innsigelse), витрати на стягнення (inkassokostnader) і розгляд комісією відповідно до § 22.
Якщо ви підприємство зі стягнення боргів або сторона, яку безпосередньо зачіпає рішення Управління фінансового нагляду Норвегії, уважно прочитайте рішення. Зверніть увагу на строк оскарження, орган, що розглядає скарги, і вимоги до скарги.
Якщо існують правила про збори, перевірте, чи стягується збір. Також подбайте про те, щоб надіслати документи й обґрунтування в межах строку.