§ 28. Домовленості про продовження або скорочення строку позовної давності

§ 28 стосується домовленостей про строк позовної давності. Чи можуть сторони домовитися, що вимога ніколи не стане задавненою? Чи можуть вони домовитися, що строк буде коротшим? Чи може боржник дати кредитору (kreditor) більше часу? § 28 дає відповіді на ці питання.

Перше речення говорить, що боржник не може з обов'язковою силою прийняти умову, що позовна давність за законом не настане. Це означає, що ви не можете заздалегідь написати в договорі, що «ця вимога ніколи не стає задавненою», і розраховувати, що це завжди діятиме. Закон встановлює межі. Позовна давність — це не просто добровільний механізм, який сторони можуть повністю скасувати.

Це захищає боржника. Без такого правила сильні кредитори могли б нав'язувати договірні умови про те, що вимоги ніколи не стають задавненими. Це значно послабило б Закон про позовну давність. Закон хоче, щоб вимоги мали кінцеву межу.

Але друге речення дозволяє продовження строку позовної давності після виникнення вимоги. Коли вимога вже існує, боржник може погодитися на продовження строку. Це може бути практично, якщо боржнику потрібно більше часу, щоб заплатити, а кредитор хоче уникнути судових дій (rettslige skritt).

Продовження строку позовної давності може діяти щоразу на строк до 3 років, рахуючи від дня згоди. Згода означає, що боржник погоджується на продовження. Бажано, щоб вона була письмовою. Усну домовленість може бути важко довести.

Існує також крайня межа. Строк не можна продовжити понад 10 років від дня, коли строк позовної давності інакше закінчився б. Це означає, що боржник може дати більше часу, але не безмежно. Закон встановлює граничну межу.

Другий пункт стосується облігаційних боргових розписок. Це вид боргової розписки, яку випускають у багатьох однакових примірниках, зазвичай у фінансовій сфері. Тут строк позовної давності можна продовжити прямим положенням у борговій розписці. Це більш актуально для ринку цінних паперів і фінансового ринку, ніж для звичайних приватних позик.

Третій пункт стосується процентних або дивідендних купонів. Строк можна продовжити за домовленістю, але не скоротити. Це також досить спеціальне положення, пов'язане з певними фінансовими документами.

Для звичайних людей і малих підприємств найважливіший перший пункт: ви не можете заздалегідь домовитися про скасування позовної давності, але можете отримати згоду боржника на продовження строку позовної давності після виникнення вимоги, у межах 3-річного і 10-річного обмежень.

Чи можу я домовитися, що вимога не стане задавненою?

Ні, не з обов'язковою силою таким способом. § 28 говорить, що боржник не може прийняти умову, що позовна давність за законом не настане. Тому домовленість, що вимога «ніколи не стане задавненою», не є надійною.

Це особливо стосується типових договорів. Якщо позикодавець, продавець або постачальник пише, що всі вимоги діють вічно, це не обов'язково допоможе. Закон про позовну давність встановлює межі.

Але після виникнення вимоги боржник може погодитися на продовження. Це інша річ. Тоді боржник знає, про яку вимогу йдеться. Боржник може оцінити конкретну ситуацію. Можливо, боржник хоче уникнути позову (søksmål). Можливо, сторони ведуть переговори. Можливо, їм потрібен час.

Продовження має бути чітким. Напишіть, про яку вимогу йдеться, на скільки продовжується строк, і дату продовження. Наприклад: «Я погоджуюся, що строк позовної давності за вимогою на 45 000 kr за договором позики (låneavtale) від 1 березня 2024 року продовжується до 1 липня 2028 року».

Недостатньо розмитого повідомлення на кшталт «розберемося пізніше». Це, можливо, може бути визнанням боргу (erkjennelse) за § 14, але не обов'язково є продовженням строку позовної давності за § 28. Важливо розрізняти визнання боргу і продовження строку позовної давності.

Яка різниця між визнанням боргу і продовженням строку позовної давності?

Визнання боргу за § 14 означає, що боржник підтверджує вимогу. Тоді строк позовної давності переривається, і новий строк починає спливати згідно з § 20. Продовження строку позовної давності за § 28 означає, що боржник погоджується на продовження строку позовної давності.

Обидва можуть допомогти кредитору, але діють дещо по-різному. Визнання боргу дає новий строк за правилами закону. Продовження строку позовної давності — це погоджене відтермінування строку позовної давності в межах § 28.

На практиці один і той самий документ може робити і те, і інше, якщо він правильно складений. Боржник може і визнати вимогу, і погодитися на продовження строку позовної давності. Наприклад: «Я визнаю, що винен 50 000 kr, і погоджуюся, що строк позовної давності продовжується до 1 грудня 2028 року».

Якщо ви кредитор, це надійніше, ніж нечітке відтермінування платежу. Якщо ви боржник, вам варто знати, що ви підписуєте. Продовження строку позовної давності може зберегти вимогу чинною довше, ніж це було б інакше.

На скільки можна продовжити строк?

Щоразу на строк до 3 років, рахуючи від дня згоди. Це означає, що якщо боржник погоджується на продовження 1 червня 2026 року, продовження за цією згодою не може діяти довше, ніж до 1 червня 2029 року.

Але існує також загальна межа: не понад 10 років від дня, коли строк позовної давності інакше закінчився б. Якщо первісний строк позовної давності закінчився б 1 червня 2026 року, продовження за § 28 загалом не можуть подовжити строк далі, ніж до 1 червня 2036 року.

Це запобігає тому, щоб вимога зберігалася вічно через постійні нові продовження строку позовної давності. Закон дозволяє гнучкість, але не вічне зобов'язання.

Для кредитора це означає, що потрібно стежити за обома межами. Ви маєте знати, коли боржник погоджується на продовження. І ви маєте знати, коли закінчився б первісний строк. Без цих дат ви не зможете розрахувати максимальний строк.

Чи можна скоротити строк?

§ 28 не містить загального правила, що всі строки позовної давності можна скоротити. У третьому пункті прямо сказано, що строк для процентного або дивідендного купона можна продовжити за домовленістю, але не скоротити. Для інших вимог це питання треба оцінювати з огляду на систему закону, інше законодавство і договірні відносини.

У звичайних споживчих відносинах короткі строки часто оцінюватимуться суворо, особливо якщо вони послаблюють права. Закон про позовну давність насамперед стосується того, коли вимоги припиняються, але інші закони можуть містити імперативні правила. Тому будьте обережні з договірними умовами, які намагаються зробити строк коротшим, ніж за законом.

Для читача Rettsregel найважливіше таке: не вважайте, що договір може просто так позбавити вас строків, встановлених законом. Якщо хтось посилається на дуже короткий строк позовної давності в типових умовах, вам варто перевірити, чи він справді діє.

Що станеться, якщо ви помилитеся?

Якщо ви покладаєтеся на недійсну або нечітку домовленість про строк, вимога може стати задавненою (foreldet). Ви можете думати, що маєте достатньо часу, тоді як за законом строк уже минув.

Якщо у вас є лише розмите повідомлення від боржника, може виникнути спір, чи це визнання боргу, відтермінування платежу чи продовження строку позовної давності. Тому пишіть точно.

Якщо ви продовжите строк надто далеко, домовленість діятиме лише в межах, встановлених законом. Тому не пишіть дати, не розрахувавши 3-річну межу і 10-річну граничну межу.

Оформлюйте продовження строку позовної давності письмово. Вкажіть суму, підставу, сьогоднішню дату і нову дату закінчення строку. Напишіть, що боржник погоджується на продовження строку позовної давності згідно з § 28 Закону про позовну давність.

Перевірте, що продовження не перевищує 3 років від дати підписання. Також перевірте, що воно не виходить більш ніж на 10 років за первісну дату закінчення строку позовної давності.

Якщо ви також хочете отримати визнання боргу, напишіть це прямо. Наприклад: «Я визнаю вимогу і погоджуюся на продовження строку позовної давності».