§ 30. Спеціальні правила в інших законах можуть мати перевагу
Якщо інший закон має власні строки позовної давності (foreldelsesfrister) або особливі правила про позовну давність (foreldelse), Закон про позовну давність (foreldelsesloven) застосовується лише тією мірою, якою він підходить. Спеціальне правило в іншому законі може мати перевагу. Тому вам завжди потрібно перевіряти, чи існують спеціальні правила для вашої вимоги.
Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська
Текст закону (неофіційний переклад)
Якщо в іншому законі встановлено особливі строки позовної давності або інші особливі положення про позовну давність для певних вимог (fordringer), правила цього закону застосовуються тією мірою, якою інше не випливає з іншого закону або з особливого характеру правовідносин.
Що це означає?
§ 30 стосується співвідношення між Законом про позовну давність та іншими законами. Закон про позовну давність є основним законом про позовну давність вимог (krav). Але він не завжди дає повну відповідь. Для деяких вимог в інших законах є власні правила. Тоді спершу потрібно застосувати спеціальне правило.
Це практичне й важливе положення. Багато хто помиляється: відкриває Закон про позовну давність, знаходить 3-річний строк у § 2 і робить висновок, що всі вимоги стають задавненими (foreldet) через 3 роки. Це не так. Сам Закон про позовну давність містить кілька спеціальних правил, а інші закони можуть мати ще більше.
§ 30 визначає, що коли інший закон має особливі строки позовної давності або інші особливі положення про позовну давність для певних вимог, Закон про позовну давність застосовується лише тією мірою, якою інше не випливає з іншого закону або з особливого характеру правовідносин.
«Особливі строки позовної давності» означають власні строки для певних вимог. «Інші особливі положення» можуть бути власними правилами про те, коли починається строк, як його переривають, хто може на нього посилатися або які наслідки має позовна давність.
«Особливий характер правовідносин» означає, що тип вимоги може свідчити про те, що правила Закону про позовну давність не повністю підходять. Це більш відкрите формулювання. Воно означає, що потрібно з'ясувати, про які саме правовідносини йдеться. Деякі механізми мають власні міркування, через які Закон про позовну давність потрібно адаптувати.
§ 30 схожий на § 1, але повертається до того самого питання наприкінці закону. § 1 визначає, що вимоги стають задавненими за Законом про позовну давність, якщо законом не встановлено інше. § 30 пояснює, як діє закон, коли справді існують інші законодавчі правила. Ці два положення пов'язані між собою.
Чи завжди мені потрібно перевіряти інші закони?
Так, якщо ваша вимога виникає у сфері, що має власні правила. Вам завжди варто запитати себе: чи існує спеціальний закон для цієї вимоги? Якщо так, його потрібно перевірити.
Наприклад, вимоги у сферах перевезень, страхування, трудових відносин, державних виплат, податків, зборів, морського права, авіації, корпоративного права та інших спеціальних сферах можуть мати власні правила. Деякі з цих правил є правилами про позовну давність. Інші є строками для рекламації (reklamasjonsfrister) або строками для подання позову. Їх не можна плутати, але вони можуть бути однаково важливими.
Строк для рекламації — це строк, щоб поскаржитися. Строк позовної давності — це строк, щоб зберегти вимогу. Ви можете втратити вимогу, якщо подасте рекламацію (reklamasjon) запізно, навіть якщо строк позовної давності ще не минув. Ви також можете вчасно подати рекламацію, але все одно втратити вимогу, якщо позовну давність не буде перервано. Тому часто потрібно перевіряти кілька строків одночасно.
§ 30 не означає, що Закон про позовну давність стає неважливим. Часто Закон про позовну давність застосовується субсидіарно. Це означає, що він заповнює прогалини там, де спеціальний закон не встановлює іншого. Якщо інший закон має власний строк, ви застосовуєте його. Якщо він не визначає, як перервати строк, правила Закону про позовну давність про переривання строку можуть і далі застосовуватися, якщо вони підходять.
Що означає «тією мірою»?
Слова «тією мірою» означають, що Закон про позовну давність може застосовуватися частково. Це не завжди питання «або-або». Інший закон може мати одне спеціальне правило, а решта регулюється Законом про позовну давність.
Уявіть, що спеціальний закон вимагає пред'явити вимогу протягом 1 року, але нічого не каже про обчислення строку. Тоді для обчислення строку, можливо, можна застосувати § 29 Закону про позовну давність, якщо це підходить. Або спеціальний закон може визначати, коли починається строк, а Закон про позовну давність — як його переривають.
Саме тому § 30 важливий. Він не каже просто: «інші закони завжди мають перевагу». Він каже, що Закон про позовну давність застосовується тією мірою, якою інше не випливає з іншого закону або з особливого характеру правовідносин. Отже, правила потрібно порівнювати.
Для звичайних читачів це означає: почніть із Закону про позовну давність, але не зупиняйтеся на ньому, якщо вимога стосується спеціальної сфери. Знайдіть спеціальний закон. Перевірте, чи має він власні строки. Застосовуйте Закон про позовну давність там, де спеціальний закон не встановлює іншого.
Яка різниця між позовною давністю та іншими строками?
Це одна з найважливіших речей, які потрібно зрозуміти. Не всі строки є строками позовної давності. Деякі строки є строками для рекламації. Деякі — строками для оскарження. Деякі — строками для подання позову. Деякі — строками подання вимог (meldefrister).
Рекламація означає, що ви повідомляєте про дефект. Якщо ви купуєте товар із недоліком (mangel), ви повинні подати рекламацію протягом певних строків. Це не те саме, що позовна давність. Ви можете вчасно подати рекламацію, але все одно повинні стежити за строком позовної давності для грошової вимоги (pengekrav).
Строк для оскарження означає строк, щоб оскаржити рішення або постанову. Якщо ви подасте скаргу запізно, її можуть відхилити. Це теж не завжди те саме, що позовна давність.
Строк для подання позову означає, що ви повинні звернутися до суду протягом певного строку. Він може бути коротшим або суворішим, ніж звичайна позовна давність. Якщо інший закон має такий строк, згідно з § 30 він може мати перевагу.
Строк подання вимог може бути строком для заявлення вимоги до майнової маси (bo), наприклад спадкової маси (dødsbo) чи майна банкрута (konkursbo), у відповідь на публічне оголошення для кредиторів (proklama) або щодо страхування. Це також може вплинути на вимогу. Тому вам потрібно запитувати не лише: «Чи задавнена вимога?» Потрібно також запитати: «Чи існують інші строки?»
Що станеться, якщо ви помилитеся?
Якщо ви застосуєте не той строк, ви можете втратити вимогу. Це може статися тому, що спеціальний закон має коротший строк, ніж Закон про позовну давність. Це також може статися тому, що спеціальний закон вимагає певної дії, а ви зробили щось інше.
Якщо ви стежите лише за строком для рекламації, але не за строком позовної давності, ви теж можете програти. Ви могли правильно поскаржитися, але все одно допустити, щоб вимога стала задавненою.
Якщо ви вважаєте, що Закон про позовну давність не застосовується, бо існує інший закон, ви можете зробити протилежну помилку. Закон про позовну давність може і далі застосовуватися субсидіарно. Тоді вам можуть знадобитися правила про переривання строку позовної давності (fristavbrudd), новий строк або обчислення строку.
32
Приклади
Карі має вимогу за договором. Вона знаходить § 2 Закону про позовну давність і бачить, що основний строк становить 3 роки. Вона думає, що так буває завжди. Але договір стосується сфери, де спеціальний закон має власний строк. Тоді Карі повинна застосувати § 30. Якщо інший закон має особливий строк позовної давності або інше особливе правило про позовну давність, воно має перевагу в межах своєї дії. Закон про позовну давність застосовується лише субсидіарно. Тому Карі не варто робити висновків, доки вона не перевірить спеціальний закон. Якщо вона застосує не той строк, вона може або вважати, що втратила вимогу, яка в неї досі є, або вважати, що має вимогу, яку вже втрачено.
Маріус купує вживаний автомобіль і виявляє недолік. Він подає рекламацію продавцю. Він думає, що оскільки подав рекламацію, усе гаразд. Але рекламація і позовна давність — не одне й те саме. Якщо Маріус хоче вимагати гроші, зниження ціни (prisavslag) або відшкодування збитків (erstatning), він також повинен стежити за правилами позовної давності. Водночас він повинен перевірити правила купівлі-продажу щодо рекламації та інших строків. § 30 нагадує йому, що Закон про позовну давність не завжди діє сам по собі. Це поширена помилка у справах споживачів. Люди вчасно скаржаться, але не доводять вимогу до кінця, доки позовна давність не стає проблемою.
Поширені помилки
- Застосовувати 3-річний строк, не перевіривши спеціальний закон
- Плутати строк для рекламації і строк позовної давності
- Вважати, що скарга іншій стороні завжди перериває позовну давність
- Не читати спеціальні правила для того типу вимоги, якого стосується справа
- Вважати, що Закон про позовну давність застосовується або повністю, або зовсім ні
Що вам варто зробити?
Почніть із визначення вимоги. Що це за вимога? Позика? Рахунок-фактура (faktura)? Відшкодування збитків? Купівля? Робота? Оренда? Страхування? Рішення державного органу?
Потім визначте сферу права. Перевірте, чи має спеціальний закон власні строки. Шукайте такі слова, як позовна давність, строк для подання позову, рекламація, повідомлення, строк для оскарження та припинення права.
Застосовуйте Закон про позовну давність разом зі спеціальними правилами. Якщо спеціальне правило встановлює інше, дотримуйтеся його. Якщо спеціальне правило мовчить, застосовуйте Закон про позовну давність там, де він підходить.